Дитина змішує мови: чи варто хвилюватися?

«Мамо, дай мені Löffel.» Таке речення рано чи пізно чує майже кожна двомовна родина, і воно зазвичай викликає більше тривоги, ніж заслуговує.

Змішування мов — нормальна частина двомовного розвитку. Це не ознака того, що мови в голові зіткнулися, а того, що дитина користується обома.

Чому діти змішують мови

Дитина бере те слово, яке саме в цю мить ближче. Якщо ложку їй завжди давали в німецькому садочку, «Löffel» приходить раніше за «ложку».

Двомовні дорослі роблять те саме. Різниця лише в тому, що дорослі швидше знаходять заміну або й не шукають її.

Плутанина чи вміння?

Дослідники двомовності здебільшого погоджуються: діти, які змішують мови, не складають слова навмання. Позичене слово зазвичай стає туди, де воно має сенс в обох реченнях.

Багато дітей уже десь у два роки знають, з ким якою мовою говорити. Бабусі, яка не розуміє німецької, вони не скажуть «Löffel», а пошукають інше слово або покажуть пальцем.

Як реагувати

Не виправляйте і не просіть повторити речення. Просто відповідайте й уживайте у відповіді слово своєю мовою: «Ось твоя ложка.»

Так дитина почує слово, якого їй бракувало, а розмова не перетвориться на урок.

Коли варто придивитися

Саме по собі змішування не привід для тривоги. Привід поговорити з логопедом — якщо дитина не розвивається відповідно до віку в жодній із мов, якщо її важко зрозуміти навіть удома або якщо вона раптом перестала говорити мовою, якою говорила раніше.

Двомовність не спричиняє затримки мовлення. Якщо затримка є, вона помітна в обох мовах, і тоді варто знайти логопеда, який працює з двомовними дітьми.

Що допомагає розрізняти мови

Допомагають чіткі зв’язки: один із батьків — одна мова, або вдома одна мова, а в садочку інша. Яку модель обрати, менш важливо, ніж її дотримуватися.

Допомагає й достатньо матеріалів слабшою мовою. Що більше слів дитина знає, то рідше їй доводиться позичати їх з іншої мови.